Інтерв'ю

  • 09/01/2017 ugcc.lviv.ua
  • Владика Володимир: «Любов довго терпить і милосердствує»
  • Передріздвяна розмова з владикою Володимиром про любов, кохання та шлюб. Він ніколи не жив у подружжі, але як душпастир провів неймовірну кількість розмов та старався давати Божі настанови людям. Як бути коханим, як бути щасливим у подружжі і для чого брати шлюб? На ці та інші питання відповідає владика Володимир, Єпископ-помічник Львівської архієпархії.
     
    — Шлюб — це один зі способів людських стосунків, — починає нашу розмову владика Володимир. — Людина є суспільною істотою і потребує інших людей. На початку Книги Буття Бог каже до Адама: «Недобре чоловіку бути самому…». Створює Єву. Тому подружжя є найстаршою установою у світі.
     
    — Шлюб є одним зі семи Таїнств…
    — Так, але я не розглядав би шлюб як якийсь обов'язок, бо ніхто нічого не мусить. Часом приходять подружжя, які переживають кризу, і кажуть, що колись одне одного любили. Якщо любили, то любов не може зникнути. Кохання не має щасливого закінчення, тому що воно ніколи не закінчується.
     
    — Кохання не закінчується, якщо воно є… 
    — Ось! Це і є перша відповідь на багато запитань. Це — фундамент, на якому подружжя будує сім'ю, і від міцності фундаменту залежить вся будова.
     
    — Тобто треба відрізнити, де любов, а де, може, щось інше: захоплення, дружба? 
    — Завжди треба повернутися до первинного стану у подружжі і поставити собі самому питання: чому ми вирішили одружитися? Чому з мільйонів людей вибір зупинився саме на цій людині? Що було початком наших стосунків? Якщо основою подружжя стало почуття кохання, то це почуття зберігається назавжди. Усі без винятків кризи і проблеми годні пережити люди, які є разом тому, що мають почуття кохання.  Завжди перед шлюбом просив наречених у розмові, щоб сказали мені взаємні свої негативи. Якщо наречений заперечує і каже, що наречена його — найкраща у світі і не має негативів, то кажу йому: «Ти її не знаєш…». А коли замислюються і починають згадувати, що у кого не так, починають сваритися — о, то є добре! Бо мусять розуміти, що з тим їм треба жити разом не день, не два, а життя. Деякі риси чи недоліки можна виправити, але з більшістю треба навчитися жити і миритися.
     
    — Але ж буває, що людина таке зробить, що змиритися видається неможливим… 
    — Прощення. Без цього — ніяк. Простити, бо неможливо йти далі. Ми усі помиляємося. Але любов сильніша за перешкоди. Важливо побачити любов і простити. Переступити.
     
    — Ну, то так можна зловживати терпінням, прощенням… 
    — Не вимагати, а ставити собі самому питання: чи моїй дружині добре зі мною?  Пригадую передшлюбні розмови з парами, які готувалися взяти шлюб, а весілля вже заплановане, гості запрошені… В голові у них не те, про що їм хочеться казати чи запитувати. Говорити і думати треба значно раніше. Бо коли вже зустрічаються батьки, то головними питаннями стають: коли вільний бар, скільки гостей, треба горілки закупити на весілля, а свиня як — чи підросте до того часу, а плаття яке має бути? Ну і потім вже, як все обговорили, то подумали, що і шлюб має бути.
     
    — При тому обговорюється, де брати шлюб і який священик його буде давати, а не для чого брати шлюб. 
    — Що зобов'язує людей жити разом? Після забави починаються будні. Лишається двоє людей і дві пари очей, у яких є обіцяна любов. Основа. Фундамент. Одна дівчинка показувала батькам, коли вони сварилися, весільний альбом і казала: «Дивіться, як ви любилися. То чого сваритеся?» Є Божі заповіді, які починаються із негативної часточки «не»: «Не вбивай! Не чужолож! Не кради!» Це своєрідна негативна побожність, але не для того, щоб людину загнати у негатив життя, а щоб сказати людині: «Слухай! Це — для твого добра! Ти маєш вибір. Але не йди туди, бо там — небезпека!» Життя у подружжі без шлюбу — це взаємозв'язок жінки з низькою самооцінкою та чоловіка з низькою відповідальністю.
     
    —   А якщо  дівчина вже вагітна до шлюбу? То поширена картина у нашому суспільстві. 
    — Якщо хлопець щиро любить дівчину, а вона його, то вони дотримаються дошлюбної чистоти, бо порушення — це кривда одне одному. Якщо люблю щиро іншу людину, то не можу її скривдити. Емоції беруть гору над розумом, і буває, що вмикаються мізки тоді, коли виникають питання: а що буде, якщо він мене лишить, що тоді робитиму? Люди заливають фундамент своїх стосунків. Почати будувати з гріха — означає, що фундамент має тріщини, і ми про це знаємо. Крихко, ненадійно, але ми йдемо до шлюбу і далі на тому фундаменті зводимо стіни. Не дивуймося потім, що бігаємо і ті стіни підтримуємо чи ловимо дах, аби не злетів.
    — Помітила, що у людей, в яких на першому плані — гроші, бізнес, робота нон-стоп, сім'ї потерпають або й розпадаються. У таких родинах часто є скандали, нерозуміння. Рідні душі мовби віддаляються одна від одної, і їм доводиться кричати, аби щось почути…  Чоловік диктує, бо заробляє гроші, а жінка вимагає розуміння. Не тримають людей разом діти… 
    — Сьогодні людина багата і має гроші,  але завтра може бути по-іншому. Чи втримає таку сім'ю безгрошів'я? На чому будувалася сім'я? Вертаємося до фундаменту і шукаємо любов. Є ще один важливий момент, часто поширений: дівчата у майбутньому чоловікові пробують відшукати батька, якого, можливо, вони потребували у дитинстві. Або інший варіант: батько є зразковим і, відповідно, висока планка для майбутнього чоловіка.  Треба розвести у різні боки категорії батько і чоловік, бо то різне. Чи буває, що хлопець, якому бракувало материнської опіки, шукає у жінці маму. Це — категорично різні рівні людських стосунків, і не треба плутати, де є хто. І є ще один момент, на якому варто наголосити: дружина не може бути для чоловіка рятівницею (від алкоголю чи інших узалежнень) і навпаки. Мовляв, одружуюся, бо ж він пропаде, а я його витягну з того. Не можна так робити, бо дружина — не мама і не рятівниця. Кожна людина має давати раду собі сама.  Люди шукають своїх половинок, але знаходять лише тоді, коли стають цілісними і наповнюються самі… Треба  поділитися своєю енергією, знаннями, увагою, теплом, статками… Це означає: я — наповнений любов'ю і готовий (готова) зробити іншу людину щасливою! Тільки віддаючи любов, людина наповнює своє серце любов'ю.
     
     
     

Фотогалерея та медіа

Львів.Собор св.Юра

Актуально


Календар Пасторального планування Львівської Архиєпархії УГКЦ на березнь 2017 року.

Галерея

Previous
  • Урочиста ораторія «Я тебе кличу» з нагоди урочистостей у 150-ті роковини народження митрополита Андрея Шептицького

  • Владика Венедикт здійснив пастирський візит до парафії Різдва Пресвятої Богородиці с. Сокільники.

  • Презентація книги Преосвященішого владики Венедикта «Роздуми до літургійних читань Євангелія»

  • Владика Венедикт під час пастирського візиту, 11 жовтня 2015 року, до парафії Покорову Пресвятої Богородиці (м. Яворів)

  • Владика Венедикт відвідав храм Святих Кирила і Мефодія

  • Богослужіння Святої Великої П’ятниці (29.04.2016)

  • У Львові відкрилась виставка «Такі, як Василій Великий»

  • Владика Володимир очолив завершальне святкування ювілею ікони Матері Божої Неустанної Помочі у Відні (26.06.2016)

  • Акафіст до Пресвятої Богородиці у День Незалежності України (24.08.2016)

  • Молодіжний хор Архикатедрального Собору святого Юра на СДМ (Краків, 26.07.2016)

  • «Навколо Ісуса» – зустріч дітей із священичих родин

  • відбулась чергова зустріч «Руху християнських сімей»

  • Владика Венедикт відвідав новозбудований храм Зіслання Святого Духа, що на Сихові

  • Пастирський візит з нагоди 120-ліття храму у с. Чижиків (Золочівський р-н)

  • Семінаристам презентували діяльність «Карітас-Львів УГКЦ»

  • У Золочеві Митрополит Ігор освятив катехитичну школу парафії бл. Миколая Чарнецького

  • Синкел у справах мирян Львівської архиєпархії молився разом із працівниками ЛОДТРК

  • Митрополит Ігор взяв участь у святкуванні храмового празника Катедрального собору Пресвятої Трійці (м. Дрогобич)

  • Гарнізонний храм Святих апостолів Петра і Павла відкриє для огляду підземелля

Next

Божественна літургія

  • Район
  • Час літургії

Наші друзі