13 вересня 2010 р. у відпустовому місці Ліску Чернилявському (с. Лісок, Яворівський р-н.) відбудеться урочисте богослужіння з нагоди храмового празника Покладення Пояса Пречистої Богородиці.

Під час богослужінь у Ліску прочани можуть приступити до сповіді, Святого Причастя, отримати повний відпуст та набрати цілющої води.

Історія відпустового місця у Ліску Чернилявськім розповідає нам про те, що на північний захід від м. Яворів в урочищі Бучина функціонував чоловічий монастир, який був знищений татарськими набігами, але за короткий час ченці відродили святиню уже в урочищі Лісок.

Запрошуємо на прес-конференцію Блаженнішого Любомира

У п’ятницю, 10 вересня 2010 року, о 13.00 у Львові, в конфернц-залі Митрополичих палат (пл. Святого Юра, 5), відбудеться прес-конференція Блаженнішого Любомира, Глави УГКЦ. Тема прес-конференції: «Підсумки роботи Синоду Єпископів УГКЦ 2010 року».

7 вересня, у день, коли Церква поминає 26-і роковини від дня смерті Слуги Божого Патріарха Йосифа Сліпого, учасникам Синоду Єпископів УГКЦ був презентований прем’єрний показ нового документального проекту «Йосиф  Сліпий. Молитва за Україну».

У фільмі розповідається про непростий життєвий шлях видатного очільника Церкви, який, будучи вимушеним емігрантом, зробив усе можливе, аби донести світові правду про злочини радянського режиму в Україні. Завдяки йому Українська Греко-Католицька Церква розпочала нову сторінку в історії, зазначається в анотації до фільму.

5 вересня 2010 року в Архикатедральному соборі Святого Юра у Львові здійснено єпископську хіротонію Владики Венедикта (Алексійчука), Єпископа-помічника Львівської архиєпархії.

Чин архиєрейської хіротонії розпочався напередодні, 4 вересня, із архиєрейського найменування. Наступного дня у присутності Блаженнішого Любомира, за участі членів Синоду Єпископів УГКЦ, під час Божественної Літургії, у якій спільно молилися більше ста священиків та численні вірні, відбулася хіротонія. Учасниками спільної молитви були представники місцевої обласної та міської влади.

250 пастирських послань митрополита УГКЦ Андрея Шептицького з 1899 до 1944 років, які зберігаються в українських і західних архівах, опубліковані. Днями у Львові побачив світ третій том праць митрополита, написаних у 1939-1944 роках. За 5 окупаційних років Галичини архиєпископ Андрей написав 95 послань, майже стільки, як за 40 попередніх років свого служіння.

Понад 20 років триває робота владики УГКЦ Михайла Гринчишина і наукового працівника Центрального державного історичного архіву у Львові Оксани Гайової над документами митрополита Андрея. А це не лише послання, а й численні листи, декрети, статті, доповіді, звернення, які зберігаються у львівському та київському архівах, а також за кордоном.

1 вересня у семінарійному храмі Святого Духа відбулася зустріч Апостольського Екзарха Грецької Католицької Церкви Дімітріоса Салахаса із студентами та настоятелями Львівської духовної семінарії.

Під час зустрічі єпископ Салахас прочитав лекцію «Святі Тайни в двох кодексах», у якій в особливий спосіб зосередив увагу на подвійній практиці уділяння Таїнств християнського втаємничення в Латинській та Східних Церквах та існуванні одруженого і неодруженого священства в Католицькій Церкві.

«Великим пріоритетом свого служіння я бачу людину,

яка має стати добрим і ревним свідком Ісуса Христа» - інтерв’ю з Владикою-номінантом Венедиктом (Алексійчуком)

Ієромонах Венедикт (у світі Валерій Алексійчук) Студійського уставу, приналежний до Святоуспенської Унівської лаври, згідно з вибором Синоду Єпископів УГКЦ є призначений єпископом-помічником Львівської архиєпархії. Цей вибір потвердив Святіший Отець Венедикт XVI, призначуючи новому Владиці титулярний престол Джерманічана. Єпископська хіротонія ієромонаха Венедикта (Алексійчука) відбудеться 5 вересня 2010 року, об 11:00, в Архикатедральному Соборі  Святого Юра (м. Львів, пл. св. Юра, 5).

Отче, розкажіть, будь ласка, чи було рішення Синоду Єпископів УГКЦ про обрання вас єпископом несподіванкою і які почуття вирували у вашому серці та ваших думках?

Якщо говорити, що це було для мене великою несподіванкою, то, звичайно, це не так, бо завжди стараюсь у своєму житті приймати все, що стається, як із рук Божих: чи якщо йдеться про якісь, з людської точки зору, приємні новини чи не зовсім приємні. Стосовно тої чи іншої події у нас завжди з’являються якісь емоційні реакції, і ми повинні знати й розуміти свої почуття, навчатися у мирі приймати все, що Бог нам посилає. Почувши про це рішення Синоду, я намагався з вірою прийняти те, що Господь хоче бачити мене на цьому місці в цей етап мого життя.

Пригадую, як я був настоятелем невеличкого монастиря і не дуже тоді цього бажав, бо, як відомо, з цим пов’язано багато клопотів і що це передбачає велику відповідальність. Я тоді казав своєму духовному отцю, що хотів би бути звичайним ієромонахом, молитися і служити. А він мені на те: “Бог хоче бачити тебе тепер настоятелем і хоче тебе на цьому місці освячувати і спасати”. Я тоді подумав: “Боже, якщо Ти хочеш спасати мене на місці настоятеля – нехай так буде!” Тому, коли я дізнався про це проголошення, то, хоча, не почувався і не почуваюся гідним цього служіння (а хто міг би почуватися гідним?!), однак прийняв це рішення Церкви. Якщо Бог хоче спасати мене в такому сані і на такому місці, то Він краще бачить, що саме це місце є місцем мого освячення і спасіння. Довіривши все Господеві, в якого і “волосина з голови не впаде”, коли на це не буде Його волі, я цю звістку старався сприйняти доволі спокійно. Бо ж у монашестві є золоте правило: “У цьому житті не дуже чогось прагни і не дуже від чогось тікай”.